В даній статті ми спробуємо довести до читача основи діючого законодавства, котре регламентує порядок здійснення помилування засуджених та роз’яснити практичну суть та принципи даного акту. До написання даної статті нас спонукали часті питання гостей нашого сайту, котрі стосуються акту помилування та інших питань, які напряму з ним пов’язані. І ми сподіваємось на те, що дана стаття викликає певну зацікавленість у читачів, оскільки помилування, наряду з амністією та умовно-достроковим звільненням є одним зі способів залишити місця позбавлення волі раніше передбаченого судом терміну. Отже, що таке помилування? Помилування - акт глави держави, за яким певна особа (чи кілька осіб) повністю або частково звільняється від покарання, або до неї застосовується більш м'яке покарання, або ж з особи знімається судимість. Іншою мовою, помилування це прощення особи, що вчинила злочин, та звільнення цієї особи від покарання (частини покарання). Згідно з Конституцією України та Кримінального кодексу України (далі – КК України або КК) право помилування надано Президентові України і застосовується до індивідуально визначеної особи. Виходячи із принципу гуманізації суспільних відносин, Конституція України (пункт 27 статті 106), а за нею стаття 87 КК зазначають, що Президент України здійснює помилування стосовно індивідуально визначеної особи. Порядок здійснення помилування встановлений Указом президента України № 902/2010 від 16 вересня 20010 року «Про Положення про порядок здійснення помилування». Відповідно до нього помилування засуджених здійснюється у виді:
а) заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менш двадцяти п'яти років (частина 2 статті 87 КК України);
б) повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання;
в) заміни покарання або його не відбутої частини більш м'яким покаранням;
г) зняття судимості.
Згідно з статті 44 КК в результаті помилування особа може бути також звільнена від кримінальної відповідальності. Акт помилування не має нормативного характеру, оскільки він розрахований на застосування тільки в одному конкретному випадку - стосовно конкретного засудженого.
Право на клопотання про помилування має особа, яка:
а) засуджена судом України і відбуває покарання в Україні;
б) засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування;
в) засуджена в Україні і передана для відбування покарання іноземній державі, якщо відповідна установа цієї держави погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування;
г) відбула покарання в Україні.
Згідно з Положенням 2005 року (підписаним Президентом Ющенком В.А.) право на подачу клопотання про помилування крім самої засудженої особи (стаття 3), мали: захисник засудженого, батьки, дружина (чоловік), діти, законні представники, громадські організації, тощо (стаття 4). За новим Положенням – тільки сама засуджена особа. Всі інші у Положенні 2010 року не згадуються.
Помилування не ставиться в залежність ні від ступеня суспільної небезпечності особи засудженого, ні від тяжкості вчиненого ним злочину і суворості призначеного йому покарання. Тому акти про помилування можуть видаватися і щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. При цьому, якщо особа була засуджена за вчинення тяжкого (і особливо тяжкого) злочину до покарання у виді позбавлення волі на певний строк, прохання про її помилування може бути подано тільки після фактичного відбуття нею не менше половини строку призначеного покарання, а у разі засудження до довічного позбавлення волі - лише після фактичного відбуття не менше п'ятнадцяти років.
Помилування здійснюється у разі звернення засудженого з клопотанням про помилування, а порядок здійснення помилування затверджується Президентом України. Документи готуються у спеціальному підрозділі Адміністрації Президента та передається Комісії при Президентові з питань помилування (далі Комісія). Комісія розглядає подані документи та вносить пропозиції Президентові. А Президент видає указ про помилування особи (осіб).
Глава держави Віктор Янукович затвердив новий склад Комісії при Президентові України у питаннях помилування. До комісії увійшли:
Васильєв Геннадій Андрійович – заступник Глави Адміністрації Президента України, Голова Комісії
Козлов Ігор Миколайович – Керівник Управління з питань помилування Адміністрації Президента України, заступник Голови Комісії
Фесенко Леонід Іванович – народний депутат України, заступник Голови Комісії (за згодою) ПР, (Голова Апеляційного суду Луганської обл.)
Вернидубов Іван Васильович – народний депутат України (за згодою) ПР, слідчий, податківець
Гордієнко Сергій Володимирович – народний депутат України (за згодою) КПУ
Гриневецький Сергій Рафаїлович – народний депутат України (за згодою), БЛ, голова Одеської облдержадміністрації. 09.1999—04.2002
Ємельянова Інна Іванівна – перший заступник Міністра юстиції України
Лісіцков Олександр Володимирович – Голова Державного департаменту України з питань виконання покарань
Пилипчук Петро Пилипович – перший заступник Голови Верховного Суду України (за згодою)
Притика Дмитро Микитович – народний депутат України (за згодою), ПР, Вищий господарський суд України, Голова
Пуховець Іван Миколайович – заступник Керівника Управління з питань помилування – завідувач відділу обліку, розгляду та узагальнення клопотань Адміністрації Президента України
Рибак Володимир Васильович – народний депутат України (за згодою), Перший заступник Голови Партії регіонів України (з 23 квітня 2010), слухач ВПШ при ЦК КПУ
Рогульський Ростислав Олександрович – завідувач відділу забезпечення діяльності Комісії при Президентові України у питаннях помилування Управління з питань помилування Адміністрації Президента України, секретар Комісії
Скорик Лариса Павлівна – професор кафедри архітектурного проектування Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (за згодою)
Фаринник Василь Іванович – заступник Міністра внутрішніх справ України – начальник Головного слідчого управління.
Згідно Положення 2005 року, у разі відмови в задоволенні прохання про помилування особи, засудженої за тяжкий або особливо тяжкий злочин, за відсутності нових обставин, що заслуговують на увагу, дана особа може звернутися з повторним проханням, як правило, не раніше ніж через рік, а особа, засуджена за інші злочини, - не раніше ніж через шість місяців з часу відмови в задоволенні прохання. Згідно нового Положення строки змінилися докорінно: всі засуджені до позбавлення волі на певний строк та до інших покарань, котрі не пов’язані з позбавленням волі звертатимуться повторно за помилуванням не раніше ніж через рік (не залежно від тяжкості злочину), а засуджені до довічного позбавлення волі – не раніше ніж через 5 років.
Це не остання відмінність нині діючого Положення від Положення 2005 року. Взяти хоча б декілька прикладів.
Положення 2005 року включало у статтю 8 норму, яка передбачала, що «У випадках, коли засуджений не перебуває під вартою, виконання вироку щодо нього може бути зупинено в установленому порядку до розгляду … клопотання про помилування.» Положення 2010 року таку можливість не передбачає.
У Положенні 2005 року стаття 9 починається зі слів: «особа засудженого, його поведінка…», а аналогічна стаття Положення 2010 року починається зі слів: «ступінь тяжкості вчиненого злочину…». Здавалося б від перестановки сума не змінюється, але наголос саме на тяжкість злочину, а не на особу засудженого, свідчить про те, що розглядатися в першу чергу буде сам злочин, а не особа засудженого.
Положення 2010 року враховує «активне сприяння розкриттю злочину», що взагалі не враховувалося за Положенням 2005 року.
Слід відзначити ,що клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили. У випадку розгляду кримінальної справи в касаційному порядку клопотання про помилування може бути подано після прийняття рішення Верховним Судом України.
Відповідно до діючого Положення засуджений, який відбуває покарання в місцях позбавлення волі, повинен звернутися до адміністрації установи з клопотанням про помилування, а та у свою чергу повинна у десятиденний термін підготувати та направити до адміністрації Президента України ряд матеріалів згідно переліку, регламентованого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16.05.2006 за N 93 «Про затвердження Інструкції про порядок подання до Секретаріату Президента України матеріалів з питань помилування та виконання указів Президента України про помилування»
До клопотання про помилування особи, засудженої до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, обмеження волі, арешту, додаються:
У разі помилування засудженого Указом Президента України, на підставі його копії, Державний департамент України з питань виконання покарань готує розпорядження про виконання Указу та направляє їх до територіальних управлінь, які, в свою чергу направляють їх до установ та органів виконання покарань. Розпорядження підлягає негайному виконанню.
На превеликий жаль, нинішнім Президентом України не видано жодного Указу про помилування, тому говорити зараз про якусь практику застосування до засуджених даної норми не має змоги.
Але хорошою новиною є те, що сформовано органи, які зобов’язані готувати документи для помилування, почала працювати Комісія, для роботи якої прийнято правову базу. Тож будемо чекати на результати.Примітка: з законодавчими та нормативними документами, які згадувалися у статті, ви можете ознайомитися в розділі «каталог документов».
Немає коментарів:
Дописати коментар