Останнім часом наш сайт отримує численні звернення читачів з проханням в одній зі статтей висвітлити проблеми, котрі виникають при відбуванні такого виду покарання як громадські роботи, призначеного як в адміністративному, так і в кримінальному порядку. Саме в цій статті ми спробуємо розкрити основне поняття громадських робіт як виду покарання, його суть під час відбування та, як завжди, надати практичні поради людям, котрі засуджені та відбувають або збираються відбувати даний вид кримінального чи адміністративного покарання. От же почнемо.
Громадські роботи один із «наймолодших» видів кримінального та адміністративного покарання в вітчизняній юридичній практиці та законодавстві. Нічого подібного а ні в Царській Росії, а ні за часів Радянської влади в юридичній практиці не існувало. Поява даного виду кримінального покарання завдячує нині діючому Кримінальному кодексу України (далі – КК України або КК). Саме з набранням нинішнім КК чинності (1 вересня 2001 року) і бере початок історія застосування та виконання даного виду покарання в вітчизняній юридичній практиці. Що стосується громадських робіт, як адміністративного виду покарання, то тут ще найкоротша історія – поява його завдячує посиленню боротьби з порушниками Правил дорожнього руху (далі - ПДР) і прийнятому при цьому Закону України N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».
Відмінностей та схожості в порядку призначення та виконання громадських робіт і адміністративного, і кримінального досить багато, а тому кожен з них спробуємо розглянути та розповісти про нього окремо.
От же, громадські роботи, як кримінальне покарання. Регламентований даний вид покарання статтею 51 КК України. Відповідно до цієї статті, громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Як правило, це об’єкти чи підприємства комунального господарства міст та об’єкти, котрі підпорядковуються сільським (селищних) радам, проте можуть траплятися випадки і приналежності даних об’єктів до інших сфер діяльності чи підвідомчості. Так, наприклад, у моїй практиці зустрічалися випадки, коли органи місцевого самоврядування визначали у вигляді таких об’єктів місцеві відділи органів внутрішніх справ, прокуратури, органів кримінально-виконавчої системи, тощо. Все це не протирічить діючому законодавству та порядку відбування покарання.
Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день. Слід зауважити, що саме не більше чотирьох годин, оскільки роботодавець може вимагати працювати і більше, що на практиці трапляється доволі часто. Скажу відразу, що це грубе порушення законодавства та прав засудженого і потребує негайного реагування у вигляді скарг та заяв до компетентних органів, котрі здійснюють нагляд за додержанням законності.
На підставі частини 1 статті 100 КК України громадські роботи можуть бути призначені також неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день. Хоча випадків призначення громадських робіт неповнолітнім особам за кримінальні злочини на практиці практично немає.
Також, слід відзначити, що є і певна категорія осіб, до яких громадські роботи не можуть бути застосовані. Частина 3 статті 51 КК України визначає дану категорію наступним чином «Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби». У разі засудження кого-небудь із зазначеної категорії судом до громадських робіт, неодмінно слід звертатися до суду вищої інстанції в апеляційному порядку з оскарженням міри покарання або до прокуратури (у випадках, коли вирок набрав чинності), котра здійснює безпосередній нагляд за порядком відбування покарання.
Громадські роботи, як вид кримінального покарання, застосовуються судами, як правило, за злочини невеликої та середньої тяжкості у разі, якщо даний вид покарання передбачений санкцією статті, а також і за інші злочини (у тому числі тяжкі та особливо тяжкі) із застосуванням статті 69 КК України. У моїй практиці зустрічалися випадки, коли суд призначив 240 годин громадських робіт за злочин, передбачений статтею 185 ч.5 КК, котрий є особливо тяжким.
Даний вид покарання може бути призначений судом як безпосередньо у вигляді покарання за злочин вироком, так і в порядку заміни штрафу у разі неспроможності засудженого його сплати постановою суду, винесеною за поданням виконавчої служби.
Тепер про порядок виконання та відбування даного виду покарання. Відповідно до частини 3 статті 36 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі – КВК України або КВК), контроль за виконанням покарання у виді громадських робіт покладається на кримінально-виконавчу інспекцію (далі - КВІ), а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого - на органи внутрішніх справ.
Що собою являє КВІ ви можете ознайомитися в наших статтях «Что делать, если вы осуждены с испытательным сроком?» та «Что делать, если вы осуждены к исправительным работам?», і на цьому питанні зараз ми зупинятися детально не будемо. Варто лише наголосити, що у відповідності до частини 5 статті 36 КВК України КВІ веде облік засуджених, роз'яснює порядок і умови відбування покарання, погоджує з
органами місцевого самоврядування перелік об'єктів, на яких засуджені відбувають громадські роботи, здійснює контроль за додержанням умов відбування покарання засудженими і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем відбування засудженим громадських робіт, веде сумарний облік відпрацьованого засудженим часу.
Чого треба сторонитися засудженому до громадських робіт і в чому себе обмежувати? Перш за все, треба дотримуватися обов’язків, котрі передбачені чинним законодавством для данної категорії засуджених, саме вимог частини 1 статті 37 КВК: «Засуджені до покарання у виді громадських робіт зобов'язані додержуватися встановлених відповідно до законодавства порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для них об'єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про
зміну місця проживання, періодично з'являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції. Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені».
Що це означає? Зупинимось на кількох основних обов'язках засудженого. Почнемо з «сумлінного ставлення до праці». Якщо засуджений не виконує поставлені перед ним завдання чи безпричинно відмовляється від запропонованої роботи, я вже не кажу, про явку на роботу в нетверезому стані (алкогольне або наркотичне сп'яніння) та прогули без поважної причини, роботодавець повинен про цей факт сповістити негайно КВІ. Санкціями КВІ проти порушника в даному випадку є застереження у вигляді письмового попередження (частина 1 статті 40 КВК). Саме по собі, попередження істотного впливу на порушника не зробить, проте система з таких попереджень, винесених за інші порушення порядку і умов відбування покарання, надає КВІ повне право підготувати у подальшому подання до місцевої районної прокуратури на порушення кримінальної справи відносно засудженого за ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт (статті 389 КК України).
Далі про реєстрацію. Відповідно до діючої нормативної бази, а саме спільного наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань та міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2003 року за N 270/1560, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 січня 2004 року за N 16/8615 «Про затвердження Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань» (далі - Наказ), КВІ має право встановити періодичність реєстрації за даним видом покарання від 1 (одного) до 4 (чотирьох) разів на місяць спеціально винесеною та затвердженою обґрунтованою постановою. Неявка на реєстрацію є грубим порушенням обов'язків засудженого і також карається письмовим попередженням. Система подібних порушень та винесених по ним попереджень знову ж таки дає КВІ право на підготовку подання до прокуратури.
Тепер про зміну місця проживання. При переїзді з одного місця помешкання до іншого в межах адміністративно-територіальної одиниці, або при переїзді до іншої місцевості засуджений неодмінно повинен письмовою заявою повідомляти КВІ. При цьому дану заяву слід зареєструвати в журналі вхідної кореспонденції інспекції, щоб у майбутньому уникнути непотрібних непорозумінь та незаконних маніпуляцій з боку співробітників КВІ (що також доволі часто трапляється). Наголошую, що інспекція не вправі засудженому забороняти переїзд, єдине, що потрібно від засудженого – це повідомити інспекцію, як вже зазначалося, письмовою заявою (можливо, навіть, підтвердженою іншими документами, але це не є обов'язковим). Порушення даного обов'язку також не є значним, проте в системі інших порушень може призвести до фатальних наслідків. Все це, рівною мірою, стосується і заборони засудженому залишати межі України (частина 4 статті 37 КВК) без дозволу КВІ. Згідно пункту 5.7 згаданого вище Наказу «працівник інспекції може давати засудженим особам дозвіл на виїзд за межі України тільки в разі направлення їх у відрядження з місця роботи, при потребі проходження курсу лікування та в разі смерті близького родича (подружжя, батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки), що обов'язково повинно підтверджуватися документально». Дозвіл надається КВІ у вигляді винесеної постанови, копія якої надається засудженому, і, в подальшому, є підставою для перетину кордону України. Правові наслідки порушення даної заборони практично аналогічні вищезазначеним.
Відповідно до частини 3 статті 40 КВК України «ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт є … притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження». На практиці, це, ледве не основна, підстава порушення кримінальних справ за статтею 389 КК України. А тому, у вигляді поради, зазначимо, що на період відбування даного виду покарання засудженому слід уникати фактів вживання спирних напоїв та наркотичних речовим, бути ввічливим у побуті, особливо зі співробітниками правоохоронних органів та суду, уникати конфліктів у сім’ї та з оточуючими, а також основне – не скоювати повторних злочинів під час відбування покарання, бо це неодмінно приведе засудженого до місць позбавлення волі, оскільки в даному випадку до старого покарання неодмінно буде додаватися нове (в порядку статті 71 та 72 КК України).
Взагалі, особі, котра відбуває покарання у вигляді громадських робіт слід пам’ятати не лише свої обов’язки, але й права. А про це працівники КВІ воліють не згадувати. Спробуємо привести де які з них:
- У засудженого, як і в будь-якого іншого громадянина, є право не давати пояснень, розписок свідчень проти себе та своїх рідних у будь-якій формі (стаття 63 Конституції України) і цим правом слід користуватися в ряді випадків. Особливо це стосується дачі пояснень з приводу порушень порядку відбування покарання чи підпису про ознайомлення з тими чи іншими документами (попередження, постанова про встановлення періодичності явки на реєстрацію, тощо).
- В ряді випадків, інспекторі КВІ вимагають від засуджених надавати характеристики з місця проживання, навчання чи роботи. Нагадую, для засудженого це повинно відбуватися виключно на добровільних засадах. А обов’язок отримати та долучити до особової справи характеристики стосується лише співробітників КВІ, а ніяк не засудженого. Це ж стосується і графіків та табелів про відпрацювання.
- З’являтися до КВІ необхідно лише або в визначений день реєстрації, або за викликом, який повинен містити необхідні реквізити (кутовий штамп, реєстраційний номер, підпис посадової особи КВІ, у ряді випадків, гербову печатку на зазначеному підписі). Не з’являтися до КВІ до вступу вироку в законну силу, до надходження матеріалів про це або без офіційного виклику - це не лише право засудженого, а і наші рекомендації з точки зору практики.
- Слід також пам’ятати, що при постановці засудженого на облік інспектор КВІ зобов’язаний ознайомити його з обов’язками та порядком відбування покарання під розпис, у противному випадку, винесені за порушення попередження, не будуть мати ніяких юридичних наслідків.
- Перед тим, як залучити засудженого безпосередньо до робіт, роботодавець зобов’язаний провести інструктаж з правил техніки безпеки та забезпечити необхідним інвентарем та спецодягом за сезоном. За цим необхідно особливо слідкувати, бо на практиці зустрічаються непоодинокі випадки ігнорування прав засуджених.
- Якщо засуджена особа є неповнолітнім, то прийом його в КВІ повинен здійснюватися інспектором у присутності батьків чи інших законних його представників.
- Якщо засуджена особа, яка після постановлення вироку визнана інвалідом першої або другої групи або досягла пенсійного віку, а також жінка, яка стала вагітною, то в даному випадку кримінально-виконавча інспекція повинна направити до суду подання про звільнення її від подальшого відбування покарання.
- У разі ушкодження здоров'я під час виконання громадських робіт відшкодування шкоди засудженому здійснюється відповідно до законодавства про страхування від нещасного випадку.
На ранніх стадіях дії КК траплялися досить часті випадки застосування відносно засуджених до позбавлення чи обмеження волі в порядку статті 82 КК України заміни невідбутої частини покарання більш м’яким у вигляді громадських робіт. В даний час судова практика дещо змінилася, проте зазначені факти продовжують мати місце. У цьому випадку виконання та відбування покарання у вигляді громадських робіт практично не відрізняється від випадків беспосереднього засудження до даного виду покарання. А тому детально зупинятися на цьому немає сенсу.
Перейдемо до громадських робіт, як виду адміністративного покарання. Порядок застосування громадських робіт в адміністративному порядку передбачений статтею 30-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУАП України або КУАП) і полягає у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Даний вид адміністративного покарання призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від двадцяти до шістдесяти годин і відбуваються не більш як чотири години на день (для неповнолітніх у віці від 16 до 18 років – не більше двох годин на день). Даний вид адміністративного покарання може бути призначений судом як безпосередньо за правопорушення, так і в порядку заміни штрафу, у зв’язку з неспроможністю його сплатити. Відповідно до частини 3 статті 30-1 КУАП, громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.
Виконання даного виду адміністративного покарання покладене на, всі ті ж, КВІ. Нормативною базою, яка регламентує порядок виконання покарання, є наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 лютого 2009 року N 35 «Про затвердження Інструкції про порядок виконання адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт», котрий зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 березня 2009 року за N 272/16288.
Відмінність виконання та відбування адміністративного покарання від кримінального досить суттєва, хоча, в де яких випадках, і схожа. Схожість полягає в характері покарання та видах робіт і об’єктів, а також у порядку виклику до інспекції та постановки на облік. Відмінність включає в себе відповідальність за ухилення від відбування покарання та в обов’язках адміністративно покараного та інспектора КВІ, а також у відсутності реєстрації. Так, відповідно до вищезазначеного наказу ухиленням від відбування громадських робіт вважаються: невихід порушника на роботу без поважної причини та неприбуття порушника за викликом до кримінально-виконавчої інспекції без поважної причини або зникнення з місця проживання. Щодо порушників, які ухиляються від відбування громадських робіт, орган КВІ надсилає подання та особову справу до суду для вирішення питання про заміну не відбутого строку громадських робіт адміністративним арештом або іншим видом адміністративного стягнення, передбаченого санкцією статті КУАП.
Усі питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення відповідно до статті 304 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вирішуються судом, який виніс постанову.
КВІ, як уже зазначалося вище, не вправі призначати реєстрацію адміністративно покараному, проте має право викликати правопорушника до інспекції за відповідно оформленим викликом (вимоги до форми виклику дивіться вище). В даному випадку мають місце прогалини та невідповідності в чинному законодавстві та нормативній базі. Оскільки суд ніколи не замінить громадські роботи на адміністративний арешт, у випадку коли покараний буде сумлінно відпрацьовувати призначені години громадських робіт і при цьому не з’являтися за викликами до КВІ. А тому,неявки за повторними після постановки на облік викликами не мають для правопорушника ніяких юридичних наслідків.
В даний час низкою законодавчих документів розширено перелік правопорушень, за які суд може призначати покарання у вигляді громадських робіт. А це говорить проте, що кількість осіб, котрі відбувають дане покарання, буде збільшуватися.
В цій статті ми спробували довести до читача основні моменти виконання адміністративного та кримінального покарання у вигляді громадських робіт. Звісно, що висвітити всі аспекти ми не змогли через незначний об’єм статті. А тому ми чекаємо на ваші відгуки та запитання на сторінках нашого сайту, після чого спробуємо на них конкретно відповісти.
Немає коментарів:
Дописати коментар